Вуж гральний

Reptilia → Squamata → Serpentes → Colubridae → Natrix → Natrix tessellata

Aspisurdu, Bagea, Biscia d'aegua, Biscia, Vespusùrdu

Гральний вуж ( Natrix tessellata ) — це середнього розміру водяний змій, міцної статури, пристосований до життя біля водойм. Дорослі особини мають довжину від 60 до 120 см, причому самки зазвичай довші й масивніші за самців. Голова видовжена, загострена і трохи більш сплощена, ніж у інших видів вужів; очі й ніздрі спрямовані вгору, що полегшує дихання під час перебування під водою. Зіниця кругла, райдужка зазвичай жовтувата, іноді з сірими або бурими відтінками.

Тіло помірно струнке, закінчується довгим, слабо відмежованим хвостом. Спина вкрита сильно кілеватою лускою, яка на боках стає гладшою. Основне забарвлення варіює від сірого, бурого, оливкового, жовтого до червонуватого, часто з численними темними плямами, розташованими у правильному порядку; на шиї часто помітна пляма у вигляді перевернутої «V». Новонароджені молоді особини мають довжину від 15 до 25 см.

Як і у більшості представників роду, вид не має отрути та характеризується агліфними зубами, тобто без борозен і отруйних залоз. Захисна поведінка зазвичай ухильна: змія намагається втекти, а у разі небезпеки використовує імітаційні стратегії, такі як удаване кусання, шипіння чи танатоз (прикидання мертвим).

Гральний вуж ( Natrix tessellata ) поширений від південно-східної Європи та Балкан через Центральну Азію до Північної Африки (басейн Нілу). В Італії вид зустрічається широко, але розрізнено, відсутній лише у Валле-д'Аоста, Сардинії та Сицилії.

У провінції Савона та західній Лігурії вид трапляється лише на північних схилах Лігурійських Апеннін, зазвичай на висотах близько 400 м, у місцевостях із достатньою кількістю води.

Цей полоз віддає перевагу водним біотопам, постійно мешкає біля струмків, річок і потоків із середньою чи сильною течією, часто там, де береги вкриті рослинністю. В інших частинах ареалу може заселяти ставки, болота та стоячі або повільнотекучі водойми.

На локальному рівні гральний вуж переважно використовує чисті водотоки, багаті на здобич, уникаючи сильно урбанізованих або забруднених зон. Використання середовища може змінюватися залежно від сезону та наявності їжі.

Гральний вуж переважно активний вдень і відомий своєю чудовою здатністю плавати. Він може залишатися під водою тривалий час і при найменшій небезпеці воліє тікати у воду; на суходолі рухається повільніше і менш спритний. Річний цикл активності триває з березня по жовтень.

Навесні, одразу після пробудження, відбувається спарювання, яке може тривати близько двох місяців. У особливо сприятливі роки можливий другий період розмноження восени, незадовго до зимівлі. Самки відкладають від 4 до 35 яєць з кінця червня до початку липня, обираючи вологі й захищені місця; молодь з’являється у серпні–вересні.

Харчування має чітко виражений водний характер: гральний вуж живиться майже виключно рибою, амфібіями (дорослими, личинками та пуголовками) і водними безхребетними, такими як ракоподібні та комахи. Полювання відбувається під водою, завдяки швидким рухам; здобич заковтується живою. Дуже рідко поїдає дрібних ссавців або наземну здобич.

Природними ворогами є хижі птахи, хижі ссавці та інші змії. Значну роль як хижак відіграє також щука (Esox lucius), яка нападає як на молодих, так і на дорослих особин.

Однак основну загрозу становить діяльність людини: змію часто вбивають помилково, плутаючи з отруйними видами, такими як звичайна гадюка ( Vipera aspis ). Забруднення води, зменшення площі водно-болотних угідь, використання пестицидів і гербіцидів суттєво змінюють водні екосистеми, роблячи вид вразливим як безпосередньо, так і через зниження кормової бази.

Як і близький вид — вуж звичайний ( Natrix helvetica ), гральний вуж використовує ефектні захисні стратегії: видає гучне шипіння та може виділяти з клоакальних залоз різкий неприємний секрет, що відлякує хижаків. У крайніх випадках прикидається мертвим (танатоз), залишаючись нерухомим із відкритою пащею та висунутим язиком. Не має отрути й не становить небезпеки для людини: спроби кусати трапляються рідко й зазвичай неефективні.