Звичайна жаба

Amphibia → Anura → Ranidae → Rana → Rana temporaria

Rana rusa, Rana de muntagna

Звичайна жаба ( Rana temporaria ) є однією з найхарактерніших видів амфібій у високогірних середовищах західної Лігурії.

Її вирізняє міцна будова тіла та забарвлення, яке варіює від червонувато-коричневого до темно-коричневого, іноді з мідними відтінками; на спині помітні неправильні темні плями, тоді як черевце світліше й більш однорідне.

Характерною ознакою є темна «маска», що проходить через око, надаючи їй виразного вигляду.

Розміри самців становлять від 6 до 7,5 см, а найбільші самки можуть перевищувати 8 см, зазвичай маючи довжину 7–9 см.

Статевий диморфізм стає помітним у період розмноження: у самців розвиваються темні шлюбні мозолі на перших пальцях, сильніші передні кінцівки та світліше горло; самки зазвичай масивніші.

Після народження пуголовки завдовжки близько 6–7 мм мають чорне забарвлення і протягом кількох місяців перетворюються на маленьких метаморфованих особин.

У західній Лігурії та вздовж альпійського хребта Лігурійських Альп звичайна жаба поширена безперервно в гірських і передгірських районах, переважно на висотах від 800 і понад 2 000 м над рівнем моря.

Найбільші популяції зустрічаються у головних гірських долинах – зокрема в долині Арросча, Верхній долині Танаро та долині Роя – у добре збережених середовищах.

Як реліктовий і спеціалізований вид, її присутність свідчить про високу якість альпійських і субальпійських екосистем провінції Савона.

Віддає перевагу прохолодним, вологим середовищам із відносною кліматичною стабільністю: альпійські та субальпійські луки, гірські ліси листяних або хвойних порід, торфовища та високогірні заболочені ділянки.

Жаба також використовує невеликі струмки й гірські потічки, а також тимчасові водойми, що утворюються від танення снігу, які часто є життєво важливими для розмноження.

Вид демонструє надзвичайну здатність використовувати різноманітні мікросередовища за умови наявності чистої води в період розмноження.

Активність звичайної жаби переважно припадає на денний і сутінковий час, але за сприятливих умов може тривати й уночі.

Її річний цикл тісно пов’язаний з альпійським кліматом: фаза зимової сплячки може тривати з жовтня до квітня, особливо на великих висотах, коли особини ховаються глибоко серед зануреної рослинності або в мулі у замерзлих водоймах.

Цей вид вирізняється тим, що є одним із перших, хто стає активним навесні, а розмноження часто починається одразу після танення снігу (березень–травень).

Самки відкладають 1 000–4 000 ікринок у великі желеподібні маси, що плавають у спокійних, добре освітлених ділянках водойм; метаморфоз зазвичай завершується між червнем і вереснем, а на більших висотах цей процес триває довше.

Дорослі особини мають досить різноманітний раціон, основу якого складають наземні комахи, павуки, равлики, дощові черв’яки та інші дрібні безхребетні, яких полюють як на березі, так і поблизу води.

Пуголовки переважно травоїдні та мікрофаги, живляться головним чином водоростями, рослинними рештками й дрібними водними безхребетними.

Різноманітність харчування відображає сезонні зміни та доступність їжі на різних висотах.

Основні загрози для звичайної жаби в західній Лігурії пов’язані зі зміною клімату, що суттєво впливає на сніговий покрив і водний режим, а також із модифікацією високогірних водойм, часто через водозабір або туристичне використання.

Введення хижих риб у альпійські озера, поширення нових грибкових захворювань, зміна середовищ розмноження та ізоляція популяцій є додатковими факторами ризику.

Антропогенний вплив, пов’язаний із туризмом у гірських районах, також може мати негативні наслідки, особливо для найбільш вразливих місць розмноження.

Майбутній захист виду залежить від збереження високогірних водно-болотних угідь і підтримки екологічної зв’язаності між популяціями.

Особливу увагу слід приділяти сталому управлінню альпійськими озерами та регулюванню рекреаційної діяльності в найбільш чутливі періоди року.

Звичайна жаба вирізняється тим, що є одним із видів амфібій, які піднімаються на найбільші висоти в Альпах, а також своєю надзвичайною здатністю переживати тривалі періоди сильного холоду завдяки особливим фізіологічним адаптаціям.

Вона може розмножуватися у майже крижаній воді одразу після танення снігу, демонструючи абсолютну вірність звичним місцям розмноження.

У західній Лігурії цей вид ретельно моніториться для оцінки впливу глобального потепління на високогірні популяції, виступаючи важливим індикатором стану гірських екосистем.