Pelophylax lessonae
Amphibia → Anura → Ranidae → Pelophylax → Pelophylax lessonae
Rana vërde picina
Жаба Лессона ( Pelophylax lessonae ) — один із найелегантніших представників групи зелених жаб, легко впізнається за середньо-малими розмірами та яскравим забарвленням спини, що варіюється від насичено-зеленого до зеленувато-коричневого, майже завжди з дрібними темними плямами.
У самців помітні зовнішні голосові мішки білого кольору, які добре видно під час сезону розмноження.
Самки досягають трохи більших розмірів (до 7 см), тоді як самці рідко перевищують 6,5 см.
Статевий диморфізм також проявляється у темно-сірих шлюбних мозолях на перших пальцях самців і більш розвинених передніх кінцівках — типовий ознака підготовки до спарювання.
Новонароджені пуголовки мають розмір близько 6–7 мм, бурого кольору з ледь помітними золотистими плямами, і розвиваються, за сприятливих умов, приблизно за три місяці.
У західній Лігурії жаба Лессона поширена фрагментарно, знаходячи притулок переважно у залишках водно-болотних угідь рівнин і передгір’їв, від рівня моря до приблизно 500 м над рівнем моря.
Вона відсутня у внутрішніх гірських районах і часто утворює ізольовані популяції, дуже чутливі до змін довкілля.
У західній Лігурії присутність цього виду є важливим індикатором екологічної якості водних систем і прибережних долин, де він виживає попри постійну втрату відповідних середовищ існування.
Віддає перевагу водним середовищам, багатим на підводну та прибережну рослинність: постійні ставки, повільні канали, калюжі, невеликі озера та прісноводні прибережні болота є її улюбленими місцями.
Часто зустрічається у нині рідкісних заболочених ділянках, де густі зарості очерету та щільний рослинний покрив сприяють розмноженню та виживанню пуголовків.
Вибір середовища існування свідчить про високу чутливість виду до змін водного режиму та якості води.
Жаба Лессона активна як вдень, так і вночі, з піком у сутінки, коли дорослі самці видають характерні заклики, що чутно на значній відстані.
Період зимової сплячки зазвичай триває з листопада до лютого–березня, залежно від висоти та місцевого клімату: у цей час тварини ховаються в мулі або серед рослинності біля водойм.
Розмноження відбувається з квітня по червень; після спарювання самки відкладають від 800 до 2 000 ікринок у желеподібних грудках, що прикріплюються до підводної рослинності, забезпечуючи ембріонам кисень і захист.
Жаба Лессона — опортуніст, живиться переважно водними й наземними комахами, а також доповнює раціон дрібними ракоподібними, молюсками та, рідше, дрібними хребетними.
Пуголовки є травоїдними та мікрофагами, віддають перевагу водоростям, рослинним решткам і дрібним безхребетним серед підводної рослинності.
Завдяки такій харчовій гнучкості вид здатен виживати навіть у періоди нестачі їжі та пристосовуватися до різних мікросередовищ.
Основні загрози для жаби Лессона в Лігурії — це постійне знищення, фрагментація та деградація водних середовищ, хімічне забруднення води (пестициди й сільськогосподарські стоки), інтродукція хижих риб і конкуренція з іншими видами зелених жаб.
Зміни водного режиму та поширення нових захворювань (грибкові інфекції) також серйозно ставлять під загрозу виживання залишкових популяцій.
Жаба Лессона особливо цікава своєю участю у складній природній системі гібридизації з іншими зеленими жабами (наприклад, Pelophylax kl. esculentus ), що робить її еволюційну історію та динаміку популяцій унікальними.
Заклик самців — чіткий і відмінний — є ефективним видоспецифічним сигналом розпізнавання.
Вид проявляє високу вірність традиційним місцям розмноження та значну залежність від водних середовищ порівняно з іншими спорідненими видами.
У західній Лігурії за ним ведеться постійний моніторинг для оцінки цілісності популяцій та екологічних взаємозв’язків з іншими зеленими жабами.
Збереження цього виду безпосередньо залежить від охорони та відновлення залишкових водно-болотних угідь і підтримання чистоти води; активні заходи з управління нині є необхідними через поступове скорочення чисельності за останні десятиліття внаслідок глибоких змін довкілля.
